Звичайно, назвати вулиці можна по-різному. Але на думку депутатської комісії з перейменування, нові назви повинні нести не лише інформативне, а й виховне та пізнавальне навантаження. Тому пропонуємо такі варіанти:
1. Вулицю Жовтневу перейменувати на вулицю Соборну. Така назва відображатиме те, що вулиця бере початок від місцевої церкви, а ще символізуватиме одне з головних державних свят України − День Соборності, яке відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної республіки й Західноукраїнської Народної республіки, що відбулося в 1919 році. Нині міцна єдність усіх регіонів нашої держави – один з головних чинників її незалежності і могутності. 
Примітка: Провулок Жовтневий пропонується ліквідувати, оскільки він швидше є тупиком, а не провулком. Нумерацію ж існуючих там будинків імплементувати у вуличну нумерацію, додавши буквені індекси а, б, в і т.д.
2. Вулицю Жукова – на вулицю Січових Стрільців. Українські січові стрільці − українське національне військове формування, що виникло 6 серпня 1914 року. Українські січові стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709 року. Вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення української військової форми (однострою), військової термінології, військового фольклору, пісень та музики. Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим і неофіційний стрілецький гімн – пісня «Червона калина».
3. Вулицю Калініна – на вулицю Анатолія Маринченка. Анатолій Самійлович Маринченко (16.06.1942 р. – 27.07.2012 р. ) народився в Гнідині у багатодітній сім’ї. Загальну освіту здобував у Гнідинській школі, а спеціальну музичну − в суворовському училищі та Московській консерваторії. Майстерно грав на флейті. Працював у провідних симфонічних оркестрах України. Був засновником та незмінним керівником гнідинського духового оркестру. Мав високе звання заслуженого артиста України.
4. Вулицю Леніна – на вулицю Небесної Сотні. Небесною Сотнею називають усіх загиблих учасників акцій протесту, що проходили в рамках Революції Гідності на столичному Майдані Незалежності та прилеглих до нього вулиць у грудні 2013 − лютому 2014 року. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені воїнами Небесної Сотні, їм усім у лютому 2014 року Президентом України було присвоєне високе звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Сподіваємось, що для кожного мешканця теперішньої вулиці Леніна буде високою честю надалі жити на вулиці з назвою Небесної Сотні, цією святою для кожного свідомого українця назвою. Інакше мислити можуть лише відверті вороги нашої Вітчизни.
5. Вулицю Чапаєва – на вулицю Гетьмана Сагайдачного. Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний (бл. 1582 р. −10.04. 1622) − український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.
6. Вулицю Щорса – на вулицю Героїв Крут. Йдеться про бій під Крутами − бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва між 4-тисячним московським військом під проводом Муравйова та загоном з київських курсантів, студентів, учнів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У свідомості українців цей бій набув особливого значення завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти». Сьогоднішні захисники Вітчизни, серед яких і майже три десятки гнідинців, у боротьбі проти путінських загарбників примножують подвиг Героїв Крут.
7. Вулицю Ватутіна – на вулицю Миколи Кудька. Ім’я Миколи Калениковича Кудька (1921 – 1990 рр.) занесено в список п’ятдесяти відомих людей Бориспільщини. Він − простий селянський син, учасник Другої світової війни зумів дійти від рядового солдата до полковника, здобути вищу військову освіту, звання кандидата технічних наук та стати лауреатом Державної премії в галузі ракетобудування. Не одне покоління гнідинців пам’ятає, як Микола Каленикович приймав 9-го Травня «паради» юнармійських військ Гнідинської школи. Людей вражала ще одна риса цієї відомої людини. Більшу частину життя він прожив у Москві, спілкуючись там російською мовою, але тільки ставав на поріг батьківської хати, завжди говорив рідною мовою.
8. Провулку Ватутіна надати статус вулиці і присвоїти їй ім’я Михайла Горяйнова. Михайло Геннадійович Горяйнов (22.06.1975р. – 02.06.2015 р.) уродженець Краматорська, що на Донеччині, близько десяти останніх років мешкав у Гнідині, на провулку Ватутіна. Професійний військовий, але після демобілізації у 1998 році працював у сфері фінансів, очолював один із департаментів Фонду держмайна України. Коли розпочалась війна на Донбасі, долучився до волонтерства. А в січні нинішнього року знову повернувся до армії. У званні капітан-лейтенанта очолював спеціальну розвідувально-диверсійну групу. Загинув смертю хоробрих у бою 2 червня 2015 року, рятуючи життя своїх підлеглих. Похований на гнідинському цвинтарі.
Ось такі пропозиції депутатської комісії щодо нових назв для вулиць, які підлягають перейменуванню. А далі слово за вами, шановні односельці. Долучайтесь до громадського обговорення, що триватиме до 18 вересня, і висловлюйте свою думку.